Новини 2014

Протягом 2014 року, що видався напрочуд надихаючим, ми розширювали нашу діяльність зі збереження рідкісних видів домашніх тварин у Карпатах. Ми продовжуємо будувати нові ферми і допомагати людям розпочати самодостатні фермерські господарства, всіляко підтримуючи їх.

Найважливішим для виживання Карпатських буйволів є підтримання різних чоловічих ліній, що можуть забезпечити здорове потомство. Найскладнішим в утриманні биків є необхідність тримати їх окремо, для чого вкрай необхідно створювати нові придатні для цього ферми. На сьогодні наша організація вже підтримує п'ять чоловічих ліній чистокровних карпатських буйволів - п'ять залучених до цього биків проживають на п'яти різних фермах. Найбільше стадо знаходиться у Стеблівці на фермі "Салдобош", де головним биком, залученим наразі до відтворення потомства, є буйвіл Ромка з марамороської лінії Карпатських буйволів.

Крім того, ми усіляко сприяємо місцевим любителям буйволів у будівництві нової комфортабельної буйволиної ферми на двадцять особин, що буде розташована у мальовничій долині. Там планується створення сироварні та, можливо, навіть ресторану.

Центр ще одного нашого нового проекту знаходиться у Румунії біля села Меркуря-Чук, де у співпраці з секеями (http://uk.wikipedia.org/wiki/Секеї) ми нині з підтримуємо самодостатні фермерські родинні господарства.

Що ж до ситуації на Салдобоші, то у нас наразі панує сімейна атмосфера. На сьогоднішній день нашу ферму вважають своїм домом двадцять шість буйволів, десять коней, чотири кролики, чотири курки, три коти, три собаки і одна корова. Крім того, цього року до Лінди і Мішеля у якості постійного помічника і жителя ферми приєдналась Аліса з Запоріжжя. Також до тісного кола нашої невеличкої спільноти слід зарахувати наших місцевих друзів Колю і Ігора. Разом з ними ми піклуємося про численних братів наших менших, що нині мешкають з нами, та управляємось з усією іншою роботою.

Розчаруванням цього року можна назвати результати експерименту з випасу свиней, що був проведений нами. Послуговуючись досвідом нашого партнера Пана Еко, що використовує двох пастухів для випасу трьохсот свиней породи біла мангалиця на пасовищі у 200 га, ми спробували випробувати той самий спосіб на наших свинях. Ми почали випасати їх на території ферми, плануючи з часом почати виганяти стадо на велике пасовище по при Тисі. Але мішаний ландшафт місцевості, що ми маємо у нашому розпорядженні, який складається з лісових та садових ділянок, ставка, різноманітних будівель та інших природніх та штучних перешкод, перетворив випас свиней, що відрізняються неабиякою кмітливістю, у виснажливі перегони. Не став нам у пригоді і електропастух, оскільки свині їм відверто нехтують та дуже швидко виводять з ладу. Значні неприємності створював також великий кабан, що декілька разів нападав на наших волонтерів, та загальна агресивна поведінка свиней, що доволі жорстоко поводять себе у групі. Усе це значно ускладнювало роботу. Але, окрім цього, ще однією проблемою виявилося те, що жителі села, кожного разу коли дикі свині завдавали якоїсь шкоди їхнім господарствам, у всіх злочинах підозрювали наших свиней, через те, що ми пасли їх вільно. Все це в результаті змусило нас знову помістити свиней до постійного загону, під повну опіку Ігора.

Але є й позитивні новини щодо вовняних карпатських свиней: їх популяція на Закарпатті збільшилась настільки, що ми більше не в змозі злічити поголів'я - люди все частіше віддають перевагу саме цій надзвичайній породі свиней.

Одне з останніх досягнень цього року - наші нові туристичні пропозиції: відтепер ми влаштовуємо захоплюючі гірські екскурсії верхи, а також даємо уроки їзди верхи для місцевих жителів. Наш новий племінний жеребець Тібо виявився дуже спокійним та надійним конем, і ми з нетерпінням чекаємо на його потомство у наступному році. Сьогодні він головує у стаді з шести кобил і трьох лошат. Всі наші коні продемонстрували свої найкращі риси у перших гірських подорожах: спокійні, витривалі та не спотикливі - суцільне задоволення!

Між тим трудові будні йдуть своєю чергою: ранки ми починаємо з доїння п'яти буйволиць, потім випускаємо все буйволине стадо на пасовище, куди також виганяємо і коней, робимо сир і йогурт, продаємо молочні продукти, прибираємо, готуємо, а також проводимо екскурсії для туристів, що приїздять до нас. Окрім повсякденних справ, ми також іноді знаходимо час на пошуки представників рідкісної примітивної карпатської породи корів або гуцульських коней, задля яких виїздимо в гори, або відвідання ферм наших партнерів задля обміну тваринами абощо. Проте, як би ми не проводили день, кожного вечора о п'ятій годині знову час бути у хліві - саме в цей час стадо повертається з поля, і ми готуємо все до вечірнього доїння. Коли ж роботу нарешті закінчено, можна насолодитися спокійним вечором на фермі за чашкою чаю і приємною бесідою.

А на ранок всіх знову чекає новий день...