Карпатський буйвіл водиться поблизу румунського кордону в Закарпатській області.

Він належить до так званого Середземноморського підвиду буйволів, однак поки що це не підтверджено генетичними дослідженнями. Ця порода має близькі історичні родинні зв’язки  з румунським карпатським буйволом. За щонайменше 1500 років, що буйволи мешкають в Карпатах, дана північна популяція добре пристосувалася до місцевих умов життя. Міцні копита, густа шерсть та короткі ноги  зробили буйвола ідеальною робочою твариною в горах. Карпатський буйвіл менш вибагливий до якості та кількості харчів, ніж будь-яка інша молочна порода корів, його задовольняє проста, багата на клітковину їжа. Для харчування йому цілком підходять трава, сіно, солома, додаткове ж харчування потрібно тільки в разі необхідності підвищення  робочих якостей або поліпшення продукування молока. Зазвичай буйволиця може давати за день до 7 літрів надзвичайно поживного молока, що вміщує 8% жиру і 6% білків. У літній час буйволи можуть жити поза стійлом або у відкритому стійлі, у зимові місяці їм потрібне закрите приміщення для захисту від снігу та занадто низьких температур.

Дорослий буйвіл має чорне хутро і сіру шкіру, молоді особини в основному чорно-бурі. Їхнє хутро досить товсте, а його довжина складає біля 10-15 сантиметрів. Копита важкі і добре пристосовані до кам’янистого гірського ґрунту. Компактне та масивне тіло висотою близько 135 см теж якнайкраще адаптоване до гірського клімату. Карпатський буйвіл має роги, що ростуть уздовж шиї і злегка загинаються догори, та можуть бути довжиною до 80 см. Вага особин жіночої статі – до 70 кг, чоловічої – до 850 кг. Тривалість життя карпатських буйволів в середньому складає близько 35 років, причому буйволиці здатні народжувати здорове потомство аж до 30 років.

Карпатські буйволи чистої породи наразі знаходяться на межі зникнення. Ще якихось 100 років тому в Карпатах були тисячі буйволів. Але з ростом індустріалізації буйвіл став втрачати своє значення в якості робочої сили, і люди почали відмовлятися від утримання цих тварин, що призвело до швидкого зменшення популяції. Буйволи, які залишались, були в основному збережені для виробництва молока, що призвело до найбільшої для породи загрози: в цілях поліпшення доїльних характеристик буйволів на Закарпаття для подальшої селекції була завезена мішана болгарська порода буйволів, отримана шляхом схрещення аутентичних болгарських буйволів з індійськими буйволами Мурра, що в результаті значно забруднило карпатську породу. Відзначимо, що високий інтелект цієї тварини робить неможливим її масове розведення - протягом століть буйвола утримували індивідуально. Колективне ж розведення тварин на радянських великих підприємствах, що було характерним до 90-х років, призвело до масового різкого занепаду породи. Розпад Радянського Союзу не покращив ситуації - необхідна культура розведення буйволів була забутою, і це спричинило ще одну хвилю вимирання буйволів. Сукупність усіх цих факторів призвела до того, що карпатських буйволів чистої породи залишалось все менше і менше. І, таким чином, на сьогодні у всій Україні налічується менше 70-ти тварин цього виду.

Майбутнє карпатського буйвола до цього часу залишається невизначеним. Сьогодні німецьке об’єднання «Збереження Агро-біорізноманіття Карпатських гір» намагається відродити та розвивати цю культуру в нових умовах.  Створення економічної привабливості, достойний приклад, консультування та створення  системи – ось декілька із тих непростих задач, що стоять перед організацією на шляху до збереження та примноження популяції буйволів. Нещодавно була створена племінна книга, генетичний резерв в центрі Закарпаття – на «Салдобоші», а також активна мережа розплідників з щонайменше п’ятьма генетичними лініями. 

Виживання карпатського буйвола залежить від вашої допомоги. Не залишайтеся байдужими, підтримайте об’єднання – приїжджайте на «Салдобош» в якості туриста, чи станьте добровольцем та допоможіть нам у нашому нелегкому завданні – відродженні популяції карпатського буйвола.